Картинка
Новини Про Інститут Наукова діяльність Структура Аспірантура Закупівлі Контакти Конференції ІПФ Профспілка Семінар Фоміна 2025


Назва публікації: "Роман Холодов: "У сумських фізиків амбітні плани!""

Автор: А.Б.Крамченков

Джерело: sumy.today

Аннотоція

 

Роман Холодов: "У сумських фізиків амбітні плани!"

 

Для того, щоб зрозуміти, як вплинуло підписання Угоди про Асоціацію Україна-ЄС на стан справ в українському науковому співтоваристві, кореспондент Sumy.Today поговорив із Романом Холодовим - заступником директора із наукової роботи Інституту прикладної фізики НАН України. 

Як всім зараз відомо, Україна підписала Угоду про Асоціацію із Європейським Союзом. І в цій угоді є окрема частина, що пов’язана із науковими дослідженнями. Частина ця дуже невелика - всього пару сторінок, проте важлива. Із неї стає зрозуміло, що українські вчені отримали право напряму брати участь у конкурсі проектів програми ГОРИЗОНТ 2020. Зараз ми знаходимося у пільгових умовах – Україна платить за участь в ГОРИЗОНТ 2020 всього лише декілька мільйонів євро. Проте дуже скоро почне платити повну вартість за цю участь. Якщо українські вчені не встигнуть підготуватися до конкуренції з іншими, чи не складеться абсурдна ситуація – коли Україна платитиме чималі внески до бюджету ГОРИЗОНТ 2020, проте наші вчені не зможуть їх звідти отримати?

 І програма ГОРИЗОНТ 2020, і програма ЄВРАТОМу побудовані по тому самому принципу. Єдина відмінність – ГОРИЗОНТ охоплює всю науку, а шматочок, пов’язаний виключно з питаннями атомної енергетики, радіаційного матеріалознавства та ядерної безпеки – він виділений в програму ЄВРАТОМу. Але правила отримання грантів однакові. І Україна, дійсно, вже пару років є асоційованим членом обох програм. Куди йдуть гроші від цього членства? Вони всі до копійки повертаються тій країні, що заплатила внесок в ці організації. Тобто Україна заплатила свої буквально пару мільйонів євро – це членський внесок – і ці гроші повертаються українцям в їх проекти. Тобто українці отримують гранти саме на ті гроші, які країна внесла у якості членського внеску.

 

Це істотне уточнення. А як отримати більше?

Ну а хто платитиме більше? Так рухаються всі країни, що є членами цих організацій.

Але ж ми могли ці 2 млн євро витратити самі?

Якщо ми будемо самі їх витрачати, то будемо тут виконувати якісь свої наукові завдання. А так це будується в якихось європейських, навіть світових центрах – таких як ЦЕРН, наприклад. Це найбільший центр ядерних досліджень, жодна країна не потягне таку установку, яка зараз будується в ЦЕРНі. Тому саме ті країни, що є його членами, виконують експерименти на таких великих установках. Це перше.

Друге, спільний доступ до даних – це не дуже дешева річ. Як тільки ви стаєте членом – то будь ласка, усі дані, усі бібліотеки (мова не про книжкові бібліотеки, а про бази даних – прим. ред.) відкриваються. Тому окрім внесків додається ще багато корисного та цікавого.

Ну ось про корисне і цікаве – детальніше, будь ласка. З одного боку, отримали можливість працювати в крупних європейських центрах, які ми собі ніколи не зможемо побудувати, плюс можливість отримувати за це гроші.

Так, ті гроші, шо Україна заплатила, вони йдуть виключно українцям.

Плюс до того – доступ до баз даних, у нас уже два плюси. Які ще нові можливості відкрилися внаслідок підписання Угоди про Асоціацію? До підписання Угоди цього ж всього не було?

Я би так не казав. Ми ж не вчора народились. Все одно на якомусь приватному рівні були домовленості з окремими інститутами і з тим же ЦЕРНом. Вчені з України брали участь і в попередніх рамкових програмах. Це вони так раніше називалися, а останню назвали ГОРИЗОНТ 2020. Зараз це все об’єднано в одну загальну структуру і формалізовано на рівні держави.

Я так розумію, що раніше в програмі ГОРИЗОНТ 2020 ми могли брати участь лише на субпідряді?

Не зовсім так. Якісь дуже крупні організації у виняткових випадках могли грати керівну роль і в попередніх проектах рамкових програм. Здається, такий досвід був у Інституту Патона. Але зараз правила для українських учених значно полегшені – купу документів просто скасували. Раніше європейці часто відмахувалися від пропозицій податися спільно на грант в рамках ГОРИЗОНТ 2020 через те, що для правильного оформлення всіх документів потрібно півроку. От все треба кинути – і займатися виключно грамотним оформленням паперів.

Тобто ті сили, що ти витрачаєш на оформлення паперів, не співставні із грошима, що ти за це отримаєш?

Ні, вони співставні! В ГОРИЗОНТ 2020 гранти не копійчані, проте є ризик – немає жодної гарантії, що ти його виграєш. А в кожній країні є і свої національні проекти. Тому той же німець каже: «Та мені набагато протсіше оформити який-небудь німецький проект – я знаю, що він виграє!». Тому дуже важко їх переконати разом взяти участь в якомусь проекті в рамках ГОРИЗОНТ 2020.

Якщо говорити про наш Інститут, то директор нашого Інституту прикладної фізики НАН України – Сторіжко Володимир Юхимович – каже, що у нас великі шанси подати серйозний проект в ГОРИЗОНТ 2020 або ЄВРАТОМ (тому що тематика суміжна). Це питання виникло буквально в останні два-три роки в інститутах, що займаються ядерною тематикою – і в ЦЕРНі утворений центр ядерної медицини. Як раз Сторіжко представляє Україну в цьому питанні, і зараз він знаходиться в ЦЕРНі на засіданні. Ми пропонуємо так званий фазоконтрастний томограф – це дуже амбіційна програма. Поки що такого приладу не існує у світі! Але для діагностики ранніх стадій раку, особливо у м’яких тканинах, це дуже серйозна і важлива штука. Ми хочемо брати участь у цьому проекті, ЦЕРН попередньо надав свою згоду, а третя сторона – французи з Лабораторії лінійних прискорювачів під Парижем (LAL, Orsay). У нас амбітні плани.

Цей проект можна назвати прикладом успіху у зв’язку із Асоціацією?

Я думаю, безумовно, Угода про Асоціацію тільки сприяла цим перемовинам.

Тобто Угода про Асоціацію дала нам змогу брати участь у цьому проекті нарівні із ЦЕРНом?

Ну, не зовсім нарівні, але близько – все таки ми асоційований член, а не повний.

Тут ось ще який момент. Інститути, лабораторії з України роблять якесь обладнання для спільного проекту. Потім все це оцінюється, враховуючи і всю інтелектуальну власність – і все це є внеском України.

Я знаю приклад Чехії, яка на своїх заводах Тесла виготовляла надпровідні магніти для Великого адронного колайдера в ЦЕРНі – і це їй зарахували у якості вступного внеску в ЦЕРН.

Думаю, ще слід обговорити мобільність вчених. Чи не боїтеся ви, що зараз відкрилися можливості для співробітників поїхати з України? Ось вони поїдуть, та залишаться там. Чи спостерігається відтік кадрів безпосередньо у вашому Інституті?

Відтік кадрів спостерігається, хочемо ми цього боятися чи ні. Це річ невідворотня. Якщо подивитися глобально – це природній, і в якомусь сенсі навіть правильний перебіг подій. Якщо ми є членом чогось спільного, то, звичайно, людині реалізувати свої амбіції – якщо вони в неї зародилися – звичайно, легше в якомусь крупному центрі. І буде дуже по-свинячому з нашого боку вставляти їм палки в колеса. Зрештою, для всіх буде тільки гірше, якщо людина так і не зможе реалізувати себе. До цього слід ставитися із розумінням. В якомусь сенсі нам трохи більше пощастило, аніж нашим сусідам по Відділенню ядерної фізики та енергетики НАН України – це Інститут ядерних досліджень, ННЦ Харківський фізико-технологічний інститут, Інститут геохімії та навколишнього середовища. Оскільки вони знаходяться в більш крупних містах, там відтік студентів та аспірантів значно більш помітний, ніж у нас. Хоча, молодь їде. Ось останній Саша Романенко поїхав до Праги, в Інститут ядерної фізики.

Що цікаво, з часів Великого переселення народів напрямок руху той самий – зі Сходу на Захід, а не навпаки. Пропоную про це поміркувати.

Так, щось в цьому є.

А взагалі, стало у вас більше проектів після підписання Угоди про Асоціацію?

Звичайно, безумовно! Стало більше, причому значно більше.

Окрім оцих ось наднаціональних європейських структур – це ж по суті чиновники – слід відзначити, що реальні центри знаходяться там, де є установки. Це ЦЕРН, це FAIR – потужний такий міжнародний проект, де будується кільце антипротонів, там фізика високих енергій та дуже амбітна програма досліджень. Ми там теж беремо участь. Є й інші проекти. Наприклад, зовсім недавно наш співробітник Саша Бугай повернувся з Гренобля. Цю поїздку організувала мерія Києва. Це пов’зане із збереженням, характеризацією та датуванням артефактів культурної спадщини. В Києві на Поштовій площі почали інтенсивно відкопувати якісь знахідки, фантастично цікаві. І все це треба зберегти – бо щойно все це піднімають із землі, воно починає руйнуватися. Тому треба грамотно консервувати, реставрувати, датувати – ось мерія Києва прийняла рішення створити там центр з археології. Ось для консультацій група виїхала в Гренобль, оскільки там дуже потужний центр із культурної спадщини. Наш Інститут бере активну участь в цьому проекті.

Доречі, нещодавно ми виграли грант із цієї тематики спільно з УТОПІК (Українське товариство охорони пам’яток історії та культури). Прийшлося попоїздити туди.

Мені відомо, що наприклад в Луврі, який всі знають завдяки тому, що там зберігається «Джоконда», у підземеллі є такий самий аналітичний прискорювальний комплекс, як і в Інституті прикладної фізики. Цей комплекс працює виключно на одну задачу – дослідження картин, скульптур та інших знахідок.

Теги:


Дата публікації:02.10.2018 Дата внесення до бази: 16.01.2019

Останні новини

Різне

Постанова № 7 від 08.01.2025 "Про директора Інституту прикладної фізики Національної академії наук України" Детальніше ...

Вітаємо лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим за 2024 рік! Детальніше ...

XIII науковий семінар пам'яті П.І.Фоміна "Квантова теорія поля та космологія" Детальніше ...